Суть в одному реченні
Арбітраж — це купівля активу там, де він дешевший, і продаж там, де дорожчий, із розрахунку на різницю. Ідея давня: так робили міняйли на середньовічних ярмарках, так працюють валютні дилери і так само діють трейдери на крипторинку. Відмінність лише у швидкості та в тому, що «ярмарків» тепер сотні й вони відкриті цілодобово.
Чому ціни взагалі різняться
У кожної біржі свій ізольований стакан заявок. Ціна на ній складається тільки з того, що зараз готові купити й продати її власні користувачі. Ніщо не змушує Binance і MEXC показувати однакове число — їх пов’язує лише те, що трейдери помічають розрив і починають його закривати.
Розрив виникає й тримається з кількох причин:
- Різна ліквідність. На великій біржі заявки щільні, на дрібній стакан тонкий, і одна велика угода зсуває ціну на відсотки.
- Локальний попит. На P2P це особливо помітно: у країні з дефіцитом валюти за долар в USDT платять із премією, а там, де валюта вільна, премії немає.
- Швидкість реакції. Після різкої новини біржі оновлюють ціну не одночасно — на хвилину-другу виникає розрив.
- Бар’єри входу. Якщо монету не можна швидко перевести між майданчиками, різниця може висіти годинами: її просто немає кому закрити.
Основні види
Міжбіржовий спот. Класика: купили монету на одній біржі, перевели, продали на іншій. Головні вороги — час переказу та комісія мережі. Поки транзакція підтверджується, спред може зникнути.
P2P-арбітраж. Робота з фіатом: купили USDT у мерчанта на одному майданчику, продали на іншому за вищим курсом. Переказ між майданчиками миттєвий і майже безплатний, зате з’являються банківські ліміти, час на переказ грошей і ризик блокування картки.
Фандинг. Не про різницю цін, а про плату між утримувачами позицій на безстрокових ф’ючерсах. Позиція будується так, щоб рух ринку не впливав на результат, а дохід приносила ставка фінансування.
Трикутний арбітраж. Розходження всередині однієї біржі між трьома парами: наприклад BTC/USDT, ETH/BTC та ETH/USDT. Перекази не потрібні, але розриви крихітні й живуть секунди — це поле для роботів.
З чого складається реальний результат
Відсоток на екрані — це валова різниця. До гаманця доїжджає те, що залишиться після витрат:
- Комісії угод — від 0,02% до 0,2% з кожного боку, тобто до 0,4% на коло.
- Комісія мережі за переказ монет. У USDT в TRON це центи, у тієї ж монети в Ethereum — інколи кілька доларів.
- Прослизання. Якщо ваш обсяг більший за найкращу заявку, частина виконається за гіршою ціною.
- Час. Поки йде переказ, ціна живе своїм життям.
Звідси практичне правило: спред менший за відсоток майже завжди з’їдається витратами, і його має сенс розглядати лише за дуже дешевих переказів і великих обсягів.
Ризики, про які не пишуть у рекламі
Найчастіший спосіб втратити гроші на арбітражі — застрягти з монетою. Ви купили її дешево, відправили на другу біржу, а там призупинено виведення або депозит не зараховується. Спред давно закрився, а актив усе ще у вас.
Другий за частотою — ілюзія обсягу. Приваблива ціна часто стоїть на заявці чи оголошенні, де доступні сущі копійки. Саме тому ми показуємо ліміти й доступний обсяг поруч із кожною ціною: без них відсоток нічого не каже.
Третій — регуляторний і банківський. На P2P це блокування картки за підозрілі перекази, на біржах — вимога пройти верифікацію саме тоді, коли треба терміново вивести кошти.
З чого почати
Почніть зі спостереження. Відкрийте потрібний розділ сервісу і просто подивіться тиждень, які зв’язки з’являються, наскільки вони живучі та якого вони розміру. Потім порахуйте зв’язку в калькуляторі з вашими реальними комісіями. І лише тоді пробуйте на сумі, втрату якої ви спокійно переживете.